Олена Ковбасюк: Я вирішила любити все, що в мене є

Олена Ковбасюк

Поезія може бути гострим мечем, пристрастним вогнем, добрим другом. І саме в поезії найгостріше відчувається правильно підібране слово. Вірші Олени Ковбасюк, що увійшли до збірки “Із зірок я сплету намисто”, наче й справді зроблені з ніжного та тендітного світла нічних зорей. Інженер, держслужбовець, поет – про те, як такі різні ролі поєднуються в одному житті, а також чому в декреті пишеться краще, читайте в сьогоднішній нашій розмові.

1) Розкажіть про себе: де вчилися, ким працювали, що любите більш за все на світі?

Звати мене Олена, мені 27 років. Я народилась у мальовничому селі Соколівка, що на Вінниччині. Тож, я сільська дівчинка, яка не боїться працювати 🙂 І, знаєте, я пишаюсь цим. Не можу сказати про себе,  що все в житті мені давалось легко, швидше навпаки – я постійно боролась, брала всі вершини працею і оптимізмом. А ще, у моєму житті є люди, яких я називаю своїми ангелами, які вірять в мене більше, ніж я сама. За значну частину моїх успіхів я дякую їм. Правду кажуть, що Бог допомагає руками людей.

Навчалась я у Вінницькому національному технічному університеті на факультеті функціональної електроніки та лазерної техніки. Досить добре навчалась, закінчила з відзнакою. Навчилася за роки студентства вчитися, шукати інформацію і виживати на стипендію 🙂 І був би з мене такий собі інженер-мрійник, але життя обрало трохи інше русло – зараз я державний службовець в декреті.

Декрет – то таке місце, де нарешті з’являється час на написання віршів. На роботі, зазвичай, не до поезії. Хоча роботу свою я люблю. Я взагалі вирішила любити все, що у мене є, і це, безперечно, є моїм найвдалішим рішенням.

Моє найулюбленіше місце, куди я дуже люблю приїжджати – це батьківський дім. В дитинстві тато жартома називав мене кімнатною рослинкою, бо я все сиділа вдома і читала книги (переважно детективи). Зануда,  правда ж? А син мій – зовсім інший. Тому тепер я – втомлена, але дуже щаслива мама хлопчика-бешкетника Миколайчика. Він – моє найбільше досягнення.

2) Як ви почали писати вірші? Як вирішили видаватися?

Я почала писати вірші ще в школі, моїм добрим критиком була молодша сестра, адже у неї писати виходило набагато краще. Однак ці мої вірші народжувались раз в квартал і звучали зовсім не так, як я собі уявляла. Я зрозуміла одне: математику я знаю краще, і на тому була поставлена крапка. Але з народженням сина щось в мені змінилось, з’явилось стільки тепла, любові, ніжності. Вони шукали вихід. Все, що мене оточує, я почала сприймати крізь призму цих почуттів. З’явився перший вірш, який мені раптово сподобався. Все, що мене хвилює, почало з’являтися на сторінках паперу. Згодом я набралась сміливості і почала публікувати свої твори на сайтах поезії, в соціальних мережах. Я не «заслужений поет», я не знаю багатьох речей, не володію термінами, не маю професійної літературної освіти. Але слово мені болить, і я щира з ним так само, як з моїми читачами. І я вирішила: якщо вже я пишу свої почуття, а інші їх читають, і вони в них відгукуються, то – є сенс зробити книжку.

3)      Опишіть вашого читача. Для якої людини написана книга?

Мій читач – людина, яка живе з серцем: сміється, плаче, радіє і сумує. Усі ми дуже різні, але почуття наші дуже схожі. І це прекрасно! Думаю, кожен може знайти себе хоча б у одному рядку моїх віршів.

4)    Як ви ставитесь до самвидаву та до електронних книжок?

До самвидаву ставлюся дуже позитивно, багато хто розпочинає свій творчий шлях завдяки йому. Особливо це стосується електронного самвидава.
Але і паперові книги я люблю. Люблю терпкий запах друкованих літер. Люблю дотик сторінок, який ні з чим не сплутаєш… Люблю, і водночас часто читаю електронні книги. Мені подобається, що вони не знають кордонів. До того ж, останнім часом похід в книжковий магазин для мене – то справжня розкіш, адже дуже бракує часу. Тому купую електронки, і моя література завжди зі мною в планшеті.

 

Збірка Олени може оселитися і в вашому планшеті або мобільному телефоні. Для цього достатньо лише забігти до нашої крамнички, знайти там книжку Олени та завантажити її. Все просто! Просто – як відчувати 😉

Вас може також зацікавити

Залишити відповідь

Увійти через: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.