Сьогодні ми знайомимось з Зоєю Апостол, авторкою книги спостережень та маленьких історій “Девушка с магнитами”. Книга складається з серії замальовок, які Зоя зробила в перші місяці після переїзду в румунське місто Брашов. Робочою назвою збірки було “Емігрантка або Поїхати і залишитись живою”. Про авторку, її нове життя та першу книжку читайте в нашому інтерв’ю.
1) Розкажіть про себе. Де вчилися, ким працювали, в яких країнах та містах жили, що любите робити / дивитись / слухати / їсти ?
Народилась я у німецькому місті Магдебурзі, в сім’ї радянського офіцера. Після Німеччини тата відправили служити в Кишинів, де я примудрилася, при всій своїй любові до перемін, прожити майже все життя. Закінчила філологічний, заочно. Ким тільки не працювала: оператором машинно-лічильного бюро, стюардесою, бібліотекарем, екскурсоводом, після отримання вищої освіти – кореспондентом, редактором, піар-менеджером. Видавала християнську газету. Що тільки не писала! Одного разу колега зробив мені комплімент: «Найкраще у вас виходять некрологи». А одного разу довелося придумувати текст для погребальної стрічки…
Мій чоловік, Анатол, журналіст та перекладач. Одразу після знайомства він став на мене погано впливати, як говорила моя мама. У нього були родичі в Румунії, він захоплювався західним способом життя, слухав по радіо «голоси ворогів». У підсумку, декілька років тому ми наважились – і переїхали з Молдови до Румунії. Тепер я працюю в сфері торгівлі, продаю магнитики та інші сувеніри на центральній площі Брашова. А ще – проводжу екскурсії для російськомовних туристів.
Ми з Анатолом любимо гостей, любимо влаштовувати свята, часто готуємо страви румунської кухні. Але моєю улюбленою стравою все ж залишаються українські вареники з вишнею, їх часто готувала моя бабуся, коли я приїздила на канікули до неї в Харков.
Ще у нас є син Сорін, вже дорослий. Красень! Працює в сфері документального кіно, талановитий музика та звукорежисер. Нещодавно нарешті одружився 🙂
2) Як ви почали писати книгу? Як з’явився задум, перші тексти?
Після переїзду до Румунії я писала замальовки про наше нове життя для одного з молдавських сайтів. Сайт закрився, «все пропало», але враження продовжували накопичуватись – і шукали вихід. Ніде не зустрічала стільки колоритних людей, як в Румунії! Вихід знайшовся, спочатку на сторінці в Фейсбуці, потім – на сторінках «Девушки с магнитами».
3) Про що книга? Якому читачеві вона припаде до смаку?
Важко сказати, про що книга. Це все одно що пояснити, про що вірші. Як писала Ахматова:
Сердитый окрик, дегтя запах свежий,
Таинственная плесень на стене…
И стих уже звучит, задорен, нежен.
На радость всем и мне.
Зі спостережень, деталей, вражень народжуються книги. Це оповідання про життя, які могла би написати, мабуть, кожна людина, якби захотіла. І цікаві вони будуть тим, кому звичайні люди навколо не здаються нудними.
4) Як ви ставитесь до самвидаву та до електронних книжок? (бажано позитивно, але я цього не казала 🙂 )
За радянських часів не читала самвидав (тоді це була, більшою мірою, заборонена література), я же була хорошою дівчинкою, комсомолкою. Зараз кожен, без всякої цензури, може викласти в Мережу все, що завгодно. Подобається – читай, не подобається – не читай. Надзвичайна свобода! Жаль, що завжди знаходиться той, хто намагається свободу обмежити.
Пам’ятаю, з яким трудом ми раніше діставали книги. Хто би міг подумать, що прийдуть часи, коли будь-який текст буде доступним в Інтернеті! Я ось сиджу у себе на роботі, чекаю клієнтів і читаю. Все, що є в моїй бібліотеці, вже перечитала. Тепер переключилася на електронні варіанти. Тонни літератури вміщаються тепер в маленькій коробочці планшета. Чарівний винахід!
Купуйте книгу “Девушка с магнитами” у нас в магазині та занурюйтесь у історії жителів та гостей центральної площі невеликого румунського містечка. Цигани, артисти, художники та просто чесні відкриті люди – і у кожного є для вас історія. Варто прочитати 😉